Дозвіл на викиди: кому потрібен і як оформити

Котельня димить, камера фарбує, вентилятор жене повітря - усе це здається дрібницями, поки не доходить до інспекції. І будь-яка перевірка почнеться з питання: «а де дозвіл на викиди в атмосферу?».

‍

І тут зовсім неважливо, чи це завод, чи маленька майстерня. Якщо є труба, з якої щось виходить у повітря, - потрібен документ. Інакше кожен запуск котла або вентиляції може обернутись штрафом або зупинкою роботи.

Що таке викиди і нормативи викидів

Викиди в атмосферне повітря – це не лише дим із труби. Це будь-які гази, пари, пил або хімічні сполуки, що утворюються під час роботи обладнання. Навіть фарбувальні камери, сушильні установки чи вентиляційні системи можуть робити свій внесок у забруднення повітря.

‍

Держава чітко регламентує питання викидів. Для кожного виду забруднюючої речовини встановлені нормативи гранично допустимих викидів, передбачені Порядком КМУ №302 та Інструкцією Міндовкілля №448 від 27.06.2023 року.

‍

Дотримання цих показників гарантує безпечний рівень впливу на довкілля. Якщо ж підприємство перевищує встановлені норми – це вже не лише екологічне, а й правове питання, яке тягне за собою відповідальність.

‍

‍

Кому потрібен дозвіл на викиди

По великому рахунку він потрібен будь-де, де є стаціонарне джерело забруднення. Тобто все, що не можна перенести або вимкнути простим натисканням кнопки. Але зазвичай, дозвіл оформлюють ті, хто має:

‍

1. Котельні на газі, мазуті чи твердому паливі;
2. Фарбувальні або сушильні установки;
3. Вентсистеми, які виводять повітря з технологічних приміщень;
4. Будь-які виробництва: від великого металургійного комбінату до маленької майстерні.

‍

‍

‍

Офіси, кав’ярні, торгові точки без спеціального обладнання сюди здебільшого не потрапляють. Але якщо в будівлі стоїть котел чи витяжка, що працює постійно - оформлення вже потрібно.

Як оформити дозвіл на викиди

Процедура не надто складна, але бюрократія любить точність. Краще діяти послідовно:

• Крок 1: інвентаризація джерел. Перевірте все, що виділяє газ або пил. Навіть резервні установки. Зазвичай саме вони й «вилазять боком» на перевірках;
• Крок 2: документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів. Це технічний звіт із розрахунками концентрацій і описом всіх процесів. Його готують спеціальні кваліфіковані  організації,співробітники яких мають спеціальну освіту та досвід роботи у цих сферах;
• Крок 3: інформування громадськості. Публікується повідомлення про намір отримати отримати дозвіл на викиди у місцевих друкованих ЗМІ;
• Крок 4: подача документів. Для отримання дозволу на викиди пакет документів подається через Центр надання адміністративних послуг на розгляд уповноваженого органу. Пакет документів включає: заяву встановленого зразка; документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел (у паперовому та електронному вигляді, додатки в складі документів, завірені у встановленому законодавством порядку); інформація (повідомлення, довідка) ОДА про розгляд пропозицій та зауважень громадськості щодо наміру суб'єкта господарювання отримати дозвіл на викиди; повідомлення в місцевих друкованих ЗМІ, про намір суб'єкта господарювання отримати дозвіл на викиди.
• Крок 5: отримання дозволу на викиди. Пакет документів розглядається уповноваженим органом протягом 30 робочих днів. Після цього приймається рішення про видачу або відмову у видачі дозволу.

Строк дії дозволу:

• для підприємств першої групи — 7 років;
• для підприємств  другої групи — 10 років;
• для підприємств третьої групи — необмежений термін дії.

• Крок 6: виконання умов. Отримати дозвіл - це лише половина справи. Потрібно ще дотримуватись параметрів, стежити за показниками, вчасно оновлювати звіт, якщо щось змінилося.

Якщо часу бракує, завжди можна замовити послугу «Дозвіл на викиди» - спеціалісти допоможуть пройти процедуру без нервів і затримок.

Часті помилки та поради

Бюрократія любить точність. І щоб не влаштовувати марафон зі збором документів і біганиною по кабінетах, краще звернути увагу на помилки, які допускали інші. А їх, до слова, декілька:

1. Ігнорування дрібних джерел: резервні котли, допоміжні шахти, вентилятори;
2. Старі або неточні дані у звітах. Інспектори бачать це з першого погляду;
3. Повідомлення без строків і контактів. Формально подано - по суті нуль;
4. Подання документів у останній день. Якщо дозвіл прострочений, роботу зупиняють;
5. Нове паливо чи модернізація, а документи ті самі. Це теж порушення.

Щоб уникнути цього, варто раз на рік перевіряти екологічну документацію. Не чекайте, поки  про це «нагадає» інспектор, а зробіть це все заздалегідь.

Дозвіл на викиди підприємству - це не формальність, а гарантія, що робота об’єкта законна. Його отримують усі, хто має стаціонарні джерела забруднення: котли, сушарки, фарбувальні камери.

Підприємство, що дотримується меж, визначених документом нормативів, працює спокійно: без штрафів, без стресу, без ризику зупинки.

‍